Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України - Вікторія Вікторівна Садівнича

жовтенька, личко не кругле, а трохи довгеньке. Квітка я ніжна, низенька, дрібна. А як запахну –  приходить весна. (Фіалка) В мене платтячко біленьке, в мене кісоньки жовтенькі. Зелененькі панчішки, та не горда я ні трішки. Я росту у лісі, в лузі. Де ж це мої друзі? (Ромашка) Із перлин разочок, Зелений листочок. Аромат духмяний Тішить ліс весняний. (Конвалія)

Чашечка медку закопана в льодку до нового годку. (Озимина)

Ноги на полі, Середина надворі, Голова на столі. (Корінь, стебло, зерно)

Що то за твір, що ні чоловік, ні звір, а має вуса? (Ячмінь)

На городі молода Пишні коси розпліта, У зеленії хустинки Золоті хова зернинки. (Кукурудза) Без рук, без ніг, А пнеться на батіг. (Квасоля)

Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля)

Головата, дженджуриста, Сорочок наділа триста, А нога одна. (Капуста)

Баран у коморі, а роги надворі. (Буряк)

А що то за коні в гаю на припоні: довгасті, голчасті, зеленої масті, нікого не возять, лише солі просять. Оті коні на припоні – не їдять, не п’ють, а гладшають. (Огірки)

Дівка в коморі, а коса надворі. (Морква)

Біг через пліт, зачепивсь та й висить. (Гарбуз)

Що за Мартин дереться на тин? (Хміль)

Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика. (Гриб)